Читаю Слово. Кожне Слово — Нота.
Бринить, тремтить, в надії оживає!
Живий, ласкавий, неповторний дотик…
У серце чисте ноти я складаю.
Записую, як знаки, у рядки,
Навчаюсь чути музику із Неба,
Вдивляюсь в голос Божої Ріки,
Щоб грали струни, Господи, для Тебе!!!
Прохаю, щоб мелодія оця
По благодаті Бога і Отця
В Святому Дусі розправляла крила,
Щоб до країв землі вона летіла,
Тих, хто в темниці Світлом освітила!
Я може скрипка, може бубон я…
Чи вмію я мелодію заграти?
Чи зможе пісня розламати грати?!
Господь, я дякую, що в мене є сім’я!
І кожне серце — інструмент чудовий
В Твоїх долонях, Дерегенте віри:
Мелодія жертовності й любові,
Симфонія спасіння і довіри!
По сходинках музичної октави
Я піднімаюсь у Небесні брами.
Співають гори, грають квіти й трави
І зорі мерехтливими світами
Живому Богу воздають всю славу!!!
25.01.2011р.
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Прочитано 2520 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4.67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крым - Сотниченко Андрей Крымские горы-особая любовь.Когда-то давно мне открыли их друзья из Ялты,и я узнал,что кроме моря,солнца и пляжа в Крыму есть ЭТО-горы.Горные купели,серебристые сосны(я и не знал,что такие бывают!),попадали и в туман сплошной-опасная штука,в полуметре ни зги не видно,садишься и тупо ждешь,пока рассеется-сорваться в пропасть-легко и непринужденно:)Не забуду 1-й подъем свой на плато-последние сантиметры-из последних же сил,из"не могу",благо,напарник тянул,опытный.И потом-вот это неописуемое,когда дотянулся и взглянул на море,вниз,а там рассветное солнце,словам неподвластно..Короче..лучше гор может быть только..правильно-Тот,Кто их создал.Ему хвала вовеки,и песнь эта.Аминь
