***
Где, скажите, те цветы, на полях зелёных?
Где, скажите, те цветы, что я ей срывал?
Где, скажите, те деньки юности влюблённой?
Где, скажите, те глаза, что я целовал?
Это было как вчера, в муках расставанья;
Это было так давно, словно не со мной.
Неотступные подчас, те воспоминанья;
Неотступные подчас, раннею весной.
Не изгладилось во мне, локона касанье;
Не изгладился во мне, милый образ твой.
Не изгладилось во мне, то воспоминанье,
Как гуляли мы в лугах, обнявшись с тобой.
Было ль, не было, храню, цвет лугов зелёный;
Было ль, не было, храню, нежный голос твой;
Я таким же остаюсь, пареньком влюблённым;
Я такой же как тогда, нынешней весной.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
